З нагоди ювілею міста Тарновські-Гори ми обираємо кандидатів, номінованих у плебісциті «Мешканець Тарновських-Гор 500-річчя». Серед запропонованих вами кандидатур є як сучасні особи, так і історичні постаті, які своєю діяльністю, залученістю, досягненнями чи життєвою позицією увійшли в історію Тарновських Гір. Оберіть своїх фаворитів у двох категоріях! У вас є час до кінця липня!

Біля кожного кандидата на сторінці голосування ми розмістили короткий опис, який розповідає про його зв’язки з містом та найважливіші заслуги. Закликаємо ознайомитися з цією інформацією перед голосуванням, щоб ваш вибір був усвідомленим і ґрунтувався на знанні про людей, які творили або й досі творять винятковий характер Тарновських Гір.

Голосування триватиме з 22 червня до 31 липня 2026 року. У ньому можуть взяти участь усі повнолітні мешканці Тарновських Гір. Кожен мешканець може віддати один голос.

Голос можна віддати в електронному вигляді, скориставшись онлайн-формою на сайті https://konsultacje.tarnowskiegory.pl/, або традиційно — у стаціонарних пунктах голосування.

Стаціонарні пункти розташовані в Міській публічній бібліотеці імені Болеслава Любоша за адресою вул. Замкова, 5 у Тарновських Горах, а також у філії № 2 у мікрорайоні «Прияźń» за адресою вул. Вінценте Янаса, 11. Бланк для голосування ви знайдете біля урн.

Мешканець Тарновських Гір 500-річчя

Кандидати – живі особи:

1. Ян Мйодек
   — видатний і найвідоміший польський лінгвіст, професор гуманітарних наук та популяризатор знань про польську мову. Він народився в Тарновських Горах і протягом усього життя підкреслює свої зв’язки з рідним містом та Верхнім Сілезією. Завдяки багаторічній науковій, освітній та медійній діяльності, зокрема як ведучий програми «Ojczyzna polszczyzna» та інших телепередач, він сприяє популяризації правильної польської мови та мовної культури.
2. Збігнєв Павлак
   багаторічний громадський діяч, регіоналіст та популяризатор історії Тарновських Гір. Понад 40 років пов’язаний із містом, активно діє на користь охорони та популяризації його промислової спадщини. Зараз як голова, а тоді як заступник голови Товариства любителів Тарногірської землі, він був головним автором пропозиції та домігся успіху у вигляді внесення тарногірських пам’яток гірничої справи до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. Його діяльність постійно робить значний внесок у популяризацію міста та формування історичної свідомості його мешканців.

Кандидати — історична постать:

1. Гізела Скоп
   народилася 10 грудня 1939 року в Стрибниці, співзасновниця Інституту Непорочної Матері Церкви, музикознавиця та церковна музикантка, близька співпрацівниця Слуги Божого о. Францішка Блахніцького, активна учасниця започаткованих ним справ, член діаконії центру «Маріанум» у німецькому Карлсберзі. З самого початку існування Руху «Світло-Життя» дбала про літургійно-музичну формацію його членів. З огляду на потреби літургії, оновленої після Другого Ватиканського Собору, вона адаптувала репертуар пісень та доповнювала його, komponując цілком нові пісні на основі біблійних текстів.У 80-х роках XX століття вона готувала музичну частину недільних мес у польській мові, що транслювалися Ватиканським радіо.19 вересня 2017 року у Вавельському соборі вона отримала медаль «Per musicam ad fidem», яку присуджує Асоціація польських церковних музикантів. Померла 2 березня 2024 року.
2. Юлія Павлік
   засновниця та директорка Комплексу шкіл гастрономії та готельного господарства в Тарновських Горах у 1946–1972 роках.
3. Карл Верніке
   народився 15 травня 1848 року в Тарновських Горах, помер 15 червня 1905 року в Доррберзі-Гераталь; німецький лікар-психіатр і невролог, будучи професором Вроцлавського та Галлеського університетів, виховав цілу плеяду видатних німецьких психіатрів. Він першим описав сенсорну афазію та визначив ділянку кори головного мозку, відповідальну за розпізнавання мови (центр Верніке). Його ім’я увічнено також у назві описаної ним хвороби — енцефалопатії Верніке.
4. Король Ян III Собеський
   король Польщі, який між 20 і 22 серпня 1683 року на шляху до Відня (під час так званої Віденської відрази) відвідав Тарновські Гори, прощаючись тут зі своєю дружиною Марисенею. Цей факт сильно підкреслюється (він фактично став основною його віссю) з 1957 року в історичній частині гірничого параду.
5. Ян Бондковський
   був видатним польським діячем у сфері боротьби за незалежність, національним та самоврядним діячем, пов’язаним із Тарновськими Горами та регіоном. Як активний учасник суспільного та політичного життя, він долучався до діяльності на користь польської ідентичності регіону та підтримував патріотичні й повстанські кола в період боротьби за приєднання частини Верхньої Сілезії до Польщі. Зокрема, він був головою міської ради Тарновських Гір та першим польським мером Міастечка-Сілезького.
6. Фридерик Антес
   народився 16 грудня 1902 року в Жерниках (Глівіце), помер 27 січня 1991 року в Рибнику; спочатку обіймав посаду заступника старости Тарновських Гір. 21 грудня 1933 року міська рада обрала його першим польським (після приєднання регіону до Польщі) мером міста. Посаду він обійняв 17 травня 1934 року і перебував на ній до 15 лютого 1939 року. Під час свого перебування на посаді Антес сприяв розбудові комунальних об’єктів та зміцненню польської ідентичності. З його ініціативи було ухвалено раніше нереалізовану постанову про відкриття міського музею. Як мер він сприяв відкриттю підземель Тарногура для туристичних цілей.
7. Марія Панчик-Поздей
   — одна з найзаслуженіших постатей сучасного Верхнього Сілезії — радіожурналістка, популяризаторка сілезької культури, громадська та політична діячка, яка протягом усього життя послідовно діяла на користь збереження сілезьких традицій, «годки» та регіональної ідентичності. Ініціаторка конкурсу «По-сільзьку по-нашому» та телевізійної програми «Субота в Биткові». Сенаторка Республіки Польща у 2005–2019 роках, заступниця маршалка Сенату VIII скликання.
8. Стефанія Захарська
   Уродженка Тарногура, народилася в Станіславові на Кресах 25 листопада 1906 року, померла 11 листопада 2026 року; у віці 109 років вона була другою найстарішою людиною у Сілезькому воєводстві та третьою найстарішою відомою людиною в Польщі. До міста Гварків вона потрапила після закінчення військових дій у 1945 році й одразу почала працювати у щойно створеній Школі одягу (сьогодні — Комплекс художньо-проектних шкіл).
9. Рудольф фон Карналл
   народився 9 лютого 1804 року в Кодзку, помер 17 листопада 1874 року у Вроцлаві — німецький інженер, геолог, директор Вищого гірничого управління у Вроцлаві.З юних років був пов’язаний із гірничою справою. Гірничий досвід здобував у шахтах Валбжиського та Новородзького гірничих округів. У 1823–1824 роках навчався в Берліні, а після закінчення навчання, зокрема як гірничий майстер, розпочав службу в Гірничому управлінні в Тарновських Горах. Того ж року він відновив на другому поверсі Будинку Кохлера Верхньосілезьку гірничу школу, якою керував до 1844 року, коли його перевели на службу до Вищого гірничого управління в Бонні. У цей час він написав одну зі своїх наукових праць «Про підземні пожежі в шахтах кам’яного вугілля з особливим урахуванням шахт Верхнього Сілезії», а в 1827 році склав твір «Tarnowitzer Glöcklein», тобто «Тарногуський дзвіночок».На прощання від своїх учнів — порцеляновий чайний сервіз — знаменитий сервіз Карналла.
10. Макс Мауерманн (
    ) народився 22 липня 1868 року в Тарновських Горах; після навчання в Реальному гімназії розпочав хімічні студії у Вроцлаві. Після їхнього закінчення працював у «Бісмарк-Хютте» в Гайдуках, спочатку на посаді інженера-хіміка, а згодом — головного хіміка. У 1899 році Мауерманн переїхав до Мюрццушлага в Штирії (Австрія), де як головний інженер очолив металургійний завод компанії «Phönix-Stahl-Werke Joh. E. Bleckmann». Спочатку він керував відділом лиття сталі, згодом очолив весь металургійний завод та науково-дослідний інститут. Потім він переїхав до Терніца, щоб остаточно в 1927 році оселитися у Відні, де помер 1 липня 1929 року. З цієї причини його вважають австрійським інженером. У 1912 році він досяг найбільшого успіху у своєму житті — розробив технологію виробництва нержавіючої сталі.
11. Юзеф Пєрнікарчик
    народився 15 лютого 1885 року у Вешові, помер 10 серпня 1946 року в Хожуві; шахтар, вчитель, історик та діяч культури й освіти. Заснував аматорський театральний колектив «Весолость», який під час плебісциту давав вистави у Верхньому Сілезії. У міжвоєнний період працював вчителем у Люблінці та Тарновських Горах. У 1937–1939 роках обіймав посаду директора Воєводського архіву в Катовіце та був автором багатьох публікацій про Сілезію (зокрема «Тарновські Гори — колиска сілезької промисловості», «Історія міста Тарновські-Гори 1526–1926», «Історія гірничої справи та металургії у Верхньому Сілезії», а також «повторним відкривачем» «Ордунку Горного»). Був членом Товариства друзів наук у Верхньому Сілезії та одним із засновників (хоча й не дожив до цього моменту) Товариства любителів Тарновських Гір. Після початку Другої світової війни втік до Угорщини, де був інтернований. На Верхній Сілезію повернувся у 1941 році й став вчителем гімназії в Тарновських Горах.
12. Еріх Пшибилок (
    ) народився 30 червня 1880 року, помер 11 вересня 1954 року; належав до кола найвидатніших німецьких астрономів і геодезистів першої половини XX століття. Особливі заслуги він мав у полярних дослідженнях, спостережній астрономії та геофізиці, беручи участь у піонерських арктичних та антарктичних експедиціях — зокрема, був членом наукового складу Другої німецької антарктичної експедиції Вільгельма Філхнера у 1911–1913 роках.
13. Ріхард Отте
    Народився 29 листопада 1868 року в Пруднику, помер 21 вересня 1921 року в Тарновських Горах; був мером міста в 1902–1921 роках. Він очолив місто, яке перебувало в кризі після занепаду гірничої промисловості, і успішно перетворив його на сучасний центр. Саме він започаткував будівництво вражаючої мережі шкіл, електрифікував вулиці, модернізував водопровід, каналізацію, а також газо- та електромережі. Разом із священиком Францішком Кокотом він був головним ініціатором створення Міського парку, заснованого у 1903 році, тобто першої території такого типу на місці колишніх гірничих копалень, перетвореної на рекреаційну зону.
14. Ганс Йоахім фон Бранмюль
    народився 13 вересня 1900 року в Карлушовці, помер 19 квітня 1980 року в Еберштайнбурзі; винахідник був одним із піонерів технології магнітного запису. Разом із Вальтером Вебером він розробив та вдосконалив метод високочастотного зміщення (AC bias) у магнітофонах. Це рішення радикально покращило якість звукозаписів і стало стандартом у магнітофонах у всьому світі. Завдяки цій технології стало можливим досягти якості записів, близької до пізнішого стандарту Hi-Fi. Розробки Браунмюля та Вебера стали основою сучасного запису звуку на магнітній стрічці.
15. Вільгельм Фердинанд Ельснер
    народився 28 січня 1786 року в Тарновських Горах, помер 6 квітня 1848 року в Каліновіцах — універсальний новатор, чиї ідеї буквально рятували людські життя. Мешканець Тарновських Гір заснував у нашому місті перший у всій Пруссії цементний завод, розпочавши нову еру в будівництві, але насамперед вивів новий, стійкий до хвороб сорт картоплі. Саме його відкриття допомогло подолати голод і нагодувати мільйони людей у XIX-столітті в Європі.
    Один із сортів, виведених у Каліновіцях, отримав назву «Elsners Saemlinge», тобто «саджанці Ельснера». Ельснер також вивів сорт поліпшеного ячменю, який назвав «Kalinagerste», тобто «ячмінь Каліна», пов’язавши цю назву з назвою села поблизу Подстрелека, де він оселився. Доповнюючи його портрет, слід додати, що в 1836 році він заснував у Тарновських Горах перший у Прусській державі цементний завод.