Колись на цій стіні красувалася реклама «Тарміло», а тепер її прикрашає малюнок першої на Сілезії парової машини! Черговий мурал, створений з нагоди 500-річчя міста, з’явився біля кільцевої розв’язки «Раношка» — тобто в найкращому для цього місці. Подивіться, як він виглядає!

Ще один мурал у місті справляє величезне враження — він займає площу близько 154 м², адже має 14 метрів у висоту та 11 метрів у ширину. З самого початку він привертає увагу, адже практично кожен, хто проходить повз нього, піднімає голову вгору. — Його чудово видно звідси практично з будь-якого боку, — кажуть мешканці Тарногура, які масово читають опис, розміщений у нижній частині малюнка.

Чому саме парова машина?

Це данина поваги історії Тарновських Гір та регіону. Оригінальна машина стояла біля парку «Куншт» у Бобровниках-Сілезьких-П’єкарах-Рудних, і саме завдяки їй розпочалася велика промислова історія Верхнього Сілезії. Шахта «Фрідерік», центральним об’єктом якої була ця машина, була заснована у 1784 році після відкриття в цьому місці срібновмісних родовищ. Саме ця гірнича спадщина, разом із системою використання підземних вод, які викачувала згадана парова машина, є основою для включення Тарнових Гір до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. – Занесення відбулося 9 липня 2017 року, – каже Пьотр Кораб, начальник управління культури, туризму та промоції міста.

Дізнайтеся історію цього незвичайного пристрою:

• Урочисте відкриття: Перша парова машина у Верхньому Сілезії була запущена 19 січня 1788 року в шахті «Фрідерік», біля ствола «Абрагам» у Тарновських Горах.

• Технологія: Це була атмосферна машина типу Ньюкомена, виготовлена у 1787 році на залізоробному заводі в Пенідаррені (південна Уельс).

• Вражаючі розміри та призначення: Цей колос вагою понад 30 тонн служив для осушення виробітків. Завдяки цьому стало можливим видобувати руди срібла та свинцю з дедалі більших глибин. Для цього пристрою навіть звели спеціальну будівлю машинного відділення!

• Складна подорож: машина дісталася до нас аж із Уельсу! Вона подолала морський та річковий шлях через Свіноуйсьце, Щецин, Вроцлав, Ополе та Кендзерзин-Козьле, а останню ділянку шляху її транспортували суходолом, тобто на кінних возах.

• Подальша доля: Машина працювала в Тарновських Горах протягом 46 років. У 1834 році її перевезли до шахти «Кенігсгрубе» (Кроль) у Хожуві.

Подивіться, як цей чудовий шматочок історії виглядає сьогодні на вулицях нашого міста.

Ідея створення муралу належить міській раді, а за основу було взято схему парової машини, надану Товариством любителів Тарновських Гір. За весь графічний проект та його реалізацію відповідала компанія Helt, власник бренду Murale-art.pl 

Більше про машину, шахту та ЮНЕСКО читайте тут: https://unesco.tarnowskiegory.pl/