Барборка посеред літа? А чому б і ні?! Свято, що відбувається в Тарновських Горах у середині липня, хоч і може здатися дивним, не є чимось новим, а є відсиланням до старовинної традиції: «Бергфести», що проводилися тут з кінця XVIII століття саме в цей час, були першими в регіоні святами гірників. Що це має спільного зі святою Барбарою? Тільки й аж те, що майже триста років тому саме в Срібному Місті було засновано одне з перших (якщо не перше) братств на її честь, а його статут затвердив сам папа. Новина про папську булію також була оприлюднена влітку.

«Барборка» у Тарногурі
Тарногурські хроніки повідомляють, що за заснування братства відповідальні єзуїти, які прибули до міста гірників, яке на той час найдинамічніше розвивалося у Сілезії. Саме вони надихнули на створення братства святої Барбари вже у 1721 році при тарногорській парафії Петра і Павла. Однак винятковість місцевого братства полягає не стільки в першості, а в значущості та започаткуванні того, що сьогодні ми вважаємо само собою зрозумілим: члени братства, заснованого в гірничому місті, вирішили, що покровителька, зокрема, доброї смерті, буде найкращою захисницею міста та всіх його гірників.

Невідомо, чи папа Бенедикт XIV думав так само, але 26 років потому він визнав існування братства, затвердивши його статут у спеціальній буллі. Документ надійшов до Кракова (східні околиці Верхньої Сілезії до початку XIX століття належали до Краківської дієцезії) 21 березня 1747 року. Місцеві жителі вирішили, що оголошувати цю добру новину у звичайну неділю не личить, тому вирішили, що буллу зачитають у свято Успіння, тобто 15 серпня. Ми не знаємо, як саме виглядало це святкування, проте до наших днів збереглася пам’ятна книга братства у молитовнику, виданому того ж року.

Бергфест
На початку 1784 року за вказівкою графів Редена та Гайнца було наказано розпочати пошуки родовищ срібної руди в околицях Тарновських Гір, гірнича промисловість яких після Тридцятирічної війни почала занепадати. Відкриття, що мало епохальні наслідки, відбулося 16 липня 1784 року у шахті «Рудольфіне» на території Бобровника-Сілезького. Того ж року на цьому місці було засновано шахту «Фрідерік», куди чотири роки по тому було завезено першу парову машину. 32-дюймова машина, побудована за технологією Ньюкомена та привезена з Уельсу для осушення підземних виробок, змінила хід історії, спричинивши другу гірничу революцію в Тарновських Горах, символічно започаткувавши також промислову революцію на європейському континенті та поклавши початок індустріалізації Верхнього Сілезії. Мешканці Тарновських Гір, безперечно, не усвідомлювали епохальності відкриття Редена та Гайнца, проте на згадку про ті події вони насипали поблизу шахти пам’ятний курган, збираючись біля нього щороку саме 16 липня на «Бергфесті», тобто гірничому святі. Так тривало до початку XX століття, коли гірнича справа в Тарногурі припинилася разом із закриттям шахти «Фрідріх».